Куди поділися київські аквапарки

Кожного літа приблизно в середині червня в мене починається одна й та сама розмова. Хтось із друзів пише: «Слухай, а куди з дітьми на гірки з’їздити? Термінал же працює?» І щоразу доводиться пояснювати, що ні, не працює. І Dream Island теж ні. І в самому Києві теж нічого немає.

Реакція завжди однакова — пауза, а потім: «Стоп, а що, взагалі нічого?»

Взагалі нічого. Місто на три мільйони людей улітку 2026 року не має жодного аквапарку. Не «працює з обмеженнями», не «відкрито тільки басейн» — просто нема. І це при тому, що років десять тому Київ мав один із найбільших критих аквапарків Європи.

Розповім, як так вийшло, бо історія там значно цікавіша, ніж здається на перший погляд. І, головне, вона зовсім не про те, про що пишуть у більшості статей у гуглі.

Головний міф, який кочує з сайту на сайт

Якщо загуглити «чому закрився аквапарк у Києві», ви знайдете десяток текстів приблизно однакового змісту: мовляв, обидва аквапарки зачинила війна, безпека понад усе, чекаємо на перемогу.

З «Терміналом» це правда. З Dream Island — ні.

Аквапарк у Dream Town зачинили 2 квітня 2019 року. За три роки до вторгнення. Формулювання було делікатне — «на реконструкцію», ТРЦ анонсував оновлення всього третього поверху. Але вже тоді в кулуарах говорили про спортивний хаб із фітнес-центром і магазинами замість басейнів.

Реконструкція, як ви розумієте, трохи затягнулася. На сім років.

А восени 2025-го крапку поставив сам співвласник ТРЦ Гарік Корогодський: у коментарях під дописом торгового центру жінка спитала, чи повернуть аквапарк. Відповідь була короткою — не планується.

Ось так буденно, у коментарях у фейсбуці, закінчилася історія об’єкта, куди возили дітей із половини Київщини.

Чому Dream Island насправді помер

Я не маю інсайдів про фінансову модель ТРЦ, але логіка тут доволі очевидна, якщо подивитися на цифри.

Аквапарк займав понад двадцять тисяч квадратних метрів. Двадцять тисяч квадратів у торговому центрі на Оболоні. Це третій поверх, який міг би приносити орендні платежі з магазинів, фудкорту, кінотеатру, коворкінгу — з чого завгодно, що не потребує підігріву тисяч кубометрів води цілодобово.

Аквапарк — це взагалі один із найненажерливіших форматів комерційної нерухомості, які існують. Насоси, фільтрація, знезараження, вентиляція, осушення, підігрів. Це працює 24/7, і ви не можете «вимкнути аквапарк на ніч», бо на ранок отримаєте проблеми з водою й обладнанням. Плюс персонал: рятувальники, техніки, прибиральники, медпункт.

А ще був 2016 рік. У квітні в дитячому басейні потонув чотирирічний хлопчик — його привели туди батьки святкувати день народження. За даними поліції, дитина на певний час залишилася без нагляду. Аквапарк тоді тимчасово зупиняв роботу.

Я не стверджую, що одне випливає з іншого. Але коли в об’єкта є репутаційний шлейф, високі операційні витрати й альтернативний сценарій використання площі — рішення власника вгадується без особливих зусиль.

«Термінал»: ось тут уже справді війна

А от Бровари — це інша історія, і вона по-справжньому прикра.

«Термінал» був крутий. Не «непоганий для України», а справді крутий: 20 500 квадратів, п’ять басейнів, дев’ять гірок, SPA, сауни, обладнання від канадської WhiteWater — це світовий топ у водних атракціонах. І фішка, якої не було більше ніде в країні: розсувна прозора покрівля. Влітку дах роз’їжджався, і критий аквапарк ставав відкритим.

Для киян це були двадцять хвилин дороги. Фактично міський аквапарк, просто з іншого боку Броварського проспекту.

Він працював до останнього. Закрився з початком повномасштабного вторгнення — офіційна позиція ТРЦ звучить просто: частину розважальних локацій довелося зачинити з міркувань безпеки. Сам торговий центр працює й досі, там супермаркет, магазини, бутики. А аквазона мовчить четвертий рік.

Чому «просто відкрити» не вийде

Тут варто зупинитися, бо це питання мені ставлять найчастіше. Будівля ж ціла. Обладнання є. Люди хочуть. У чому проблема?

Спробуйте уявити повітряну тривогу в працюючому аквапарку.

Півтори тисячі людей. Вони мокрі, роздягнені, без взуття. Телефони й документи в шафках. Третина — діти, частина з них на гірках, частина в басейнах. І у вас є кілька хвилин підльоту балістики з північного напрямку.

Що ви робите? Виводите всіх із води — це вже хвилини. Даєте одягнутися — ще хвилини, і це якщо без паніки й черг до шафок. Ведете в укриття, якого в будівлі 2005 року проєктування, найімовірніше, немає в потрібній місткості.

Це не бюрократія й не перестраховка. Це фізично не встигається.

І це не гіпотетична загроза. У ніч проти 1 серпня 2026 року по Києву прилетіла масована комбінована атака — балістика плюс реактивні дрони. Дев’ятеро загиблих, близько трьох десятків поранених, руйнування щонайменше в чотирьох районах. Попередній балістичний удар був за два дні до того. А в самих Броварах реактивний «Шахед» влучив у логістичний склад маркетплейсу, де в той момент працювало 270 людей.

Тепер додайте до цього енергетику. Київська енергосистема суттєво пошкоджена, періоди відключень подекуди перевищують сім годин поспіль. Аквапарк на генераторах — це не бізнес, це благодійність навпаки.

І страхування, якого для розважальних об’єктів у прифронтовій країні або немає, або воно коштує як половина виторгу.

Тому «просто відкрити» не вийде. Відкрити можна буде тоді, коли зміняться самі умови.

Ринок не помер — він змінив форму

Але от що цікаво: попит на воду нікуди не подівся. І бізнес на нього відповів — просто зовсім іншим форматом.

Замість двох гігантів столичний регіон отримав десятки маленьких локацій. Відкриті басейни, пляжні клуби, заміські ресорти, надувні аквамістечка на парковках ТРЦ і вздовж трас.

Логіка залізна. Відкритий сезонний басейн дешевший у будівництві разів у двадцять. Він не потребує цілорічного підігріву. Він працює чотири місяці й окупається за сезон. І — ключове — з відкритого майданчика людей евакуювати незрівнянно простіше, ніж із багатоповерхової будівлі з басейнами.

Ось як це виглядає на практиці влітку 2026-го.

У межах Києва. Найдемократичніший варіант — «Пірс 39» на ВДНГ: 25-метровий і дитячий басейни плюс аквагірка, 350 грн за годину для дорослого в будні. Sky Family Park біля SkyMall — басейн на півтори тисячі квадратів і надувний аквапарк на воді, комплексний квиток від 1000 грн. Для тих, хто хоче пляжного вайбу з музикою — The Shaka Bar у Муромці або Sungrilla на Подільській набережній, шезлонг у районі тисячі гривень у будні. Спокійніше й дешевше — VitaPark «Борисфен», 700 грн із шезлонгом і рушником. А якщо треба просто плавати, а не тусити, — відкритий п’ятдесятиметровий басейн СК «Юність» на Печерську за 350–450 грн.

За містом. Тут уже інші гроші й інший рівень. Sobi Club у сосновому лісі біля Київської ГЕС — від 1300 грн. WISH AQUA & SPA у Вишеньках з артезіанською водою в п’яти басейнах — 1800 грн у будні. Glibivka Family Park на березі Київського моря — єдине місце в переліку, де є справжній дитячий аквапарк, 1200 грн за дорослого. «Добропарк» у Мотижині — басейни просто в дендропарку, 800 грн. Екопарк «Ясногородка» — шість басейнів плюс страусина ферма, 950 грн.

Тільки не плутайте одне з іншим. Усе це — відпочинок біля води, а не водні атракціони. Гірок там немає. Це різні продукти, які просто заповнили одну нішу в голові споживача.

Riviera Club: історія про те, як не збулося

І тепер найцікавіше — про єдиний великий проєкт, який мав усе це змінити.

В Ірпені, поруч із набережною, ТОВ «Рів’єра Голд» будує відкритий аквапарк Riviera Club. Заявка серйозна: два гектари, до тисячі відвідувачів на день, до двохсот робочих місць. У першій черзі — шість дорослих гірок, дитячий водний атракціон, плавальний басейн, дитячий басейн з ігровим містечком, спрей-зона, сцена для концертів, ресторан і фудкорт. У другій — банкетна зала й басейн із джакузі у VIP-зоні.

Що мені особисто в цьому проєкті сподобалося найбільше — його від початку проєктували під реальність, у якій ми живемо. Аварійне й евакуаційне освітлення, автоматичне оповіщення, і головне — укриття для відвідувачів на випадок повітряної тривоги. Це те, чого фізично не могло бути закладено в аквапарках нульових.

Відкриття анонсували на червень 2026 року. Інвестори називали місяць, а не розпливчасте «влітку».

А в червні майданчик просто зупинився.

Про це першим написало видання «Ірпінь Онлайн»: за словами одного з підрядників, роботи призупинені через брак фінансування, а відкриття, за неофіційними даними, можуть перенести на наступний рік. Ані замовник, ані підрядники цю інформацію офіційно не коментували — ні щоб підтвердити, ні щоб спростувати.

Тобто станом на початок серпня ситуація підвішена. Об’єкт є, готовність висока, а тиша.

Є ще два моменти, які варто тримати в голові. По-перше, у громади від самого початку були питання до ділянки: близько дев’яти гектарів у цій місцевості перевели із сільськогосподарських земель під житлову та громадську забудову. По-друге, це заплава Ірпеня, а попередня забудова в тому районі вже призводила до підтоплень приватного сектора під час весняних паводків. Такі речі мають властивість вистрілювати судовими позовами в найгірший момент.

То коли ж чекати

Чесно? Точних дат немає ні в кого. Але розкладу по ймовірності це не заважає.

Riviera Club — реалістичний орієнтир 2027 рік. Якщо інвестор закриє фінансову діру восени-взимку, до літа наступного року об’єкт цілком можна довести до розуму. Якщо не закриє — проєкт зависне на невизначений термін, як десятки інших недобудов по країні. Слідкувати варто за одним: чи поновляться роботи на майданчику до кінця осені.

«Термінал» — коли зміниться безпекова ситуація. Не раніше. І навіть тоді знадобиться ревізія всієї інженерії після кількох років простою плюс, найімовірніше, добудова укриття потрібної місткості. Це не «розсунули дах і працюємо».

Dream Island — ніколи. Тут навіть обговорювати нічого, позицію власника озвучено прямо.

Є ще концепт «Стугна-парку» в передмісті — критий аквапарк, відкрита аквазона, готель, котеджі, зі збереженням відкритого доступу до річки. Проєкт архітектурної групи Анни Кирій навіть вигравав номінацію «Містобудування» на конкурсі Спілки архітекторів. Але це поки красиві візуалізації, а не котлован.

Що з усього цього виходить

Класичний цілорічний аквапарк — це об’єкт, для якого потрібні три речі одночасно: прийнятна безпека, стабільна енергетика й інвестор, готовий вкласти сотні мільйонів у проєкт із довгою окупністю.

Зараз із трьох умов виконується, у кращому разі, одна. І це, власне, вичерпна відповідь на питання, чому в Києві немає аквапарків.

Але я б не був надто песимістичним. Той факт, що Riviera Club взагалі почали будувати в 2025 році — посеред війни, з укриттями в проєкті — це вже показник. Бізнес рахує наперед. Просто цього разу трохи не дорахував.

А поки що — «Пірс 39», якщо коротко й недорого, і Глібівка, якщо дітям треба саме гірки.